Метки

, , , ,


Категорія справи №803/1332/17: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано судом: 10.11.2017. Зареєстровано: 11.11.2017. Оприлюднено: 14.11.2017.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        07 листопада 2017 року                                                           Справа № 803/1332/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Любомльського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Волинській області про зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3, позивач) звернулися в суд з адміністративним позовом до Любомльського районного сектору Державної міграційної служби України у Волинській області (далі Любомльський РС УДМС України у Волинській області, відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Любомльського РС УДМС України у Волинській області щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки та зобовязати відповідача оформити та видати бланк паспорта ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, та у подальшому здійснювати паспортний облік щодо їх дитини за раніше встановленими формами виключно за прізвищем, іменем та по батькові.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачі звернулися до Любомльського РС УДМС України у Волинській області з приводу видачі їх неповнолітньому сину паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, на що отримали відмову, яка мотивована запровадженням внутрішніх паспортів у формі ID-картки та відсутністю бланків паспортів зразка 1994 року. Вважють, що відповідач порушує права та інтереси їх сина, відмовляючи у оформленні паспорта у формі книжечки.
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в адміністративному позові, та просили позов задовольнити. Додатково зазначили, що за релігійними переконаннями їх син не бажає оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, оскільки картка містить в собі безконтактний електронний носій із персональними даними, від обробки яких позивач відмовляється.
Представник відповідача в поданих запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Біометричні паспорти на сьогодні є міжнародною вимогою на шляху лібералізації візового режиму з Євросоюзом. Частиною четвертою статті 21 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, з 1 листопада 2016 року припиняється. Оскільки Любомльський РС УДМС України у Волинській області на момент звернення ОСОБА_3 був забезпечений відповідним обладнанням, тому оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки виявилось неможливим. При цьому, відповідно до накладної від 13.04.2017 року №17-3 усі бланки паспортів у вигляді книжечки були передані УДМСУ у Волинській області для знищення. Враховуючи вищенаведене, вважає, що дії працівників Любомльського РС УДМС України у Волинській області повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження
30.07.2017 року ОСОБА_3 та його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із письмовою заявою до відповідача, в якій просили видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України виключно у формі паспортної книжечки та проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті.

Любомльський РС УДМС України у Волинській області листом від 31.08.2017 №0721/1256 надав відповідь про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 1 листопада 2016 року припиняється. Видача паспорта громадянина України (зарзка 1994 року) у вигляді книжечки не являється можливою та з 04.04.2016 року територіальні підрозділи УДМС України у Волинській області не здійснюють реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання осіб.
Відповідь тотожного змісту була надана позивачу УДМСУ у Волинській області листом від 23.05.2017 №0701/М-67.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 5 Закону України Про громадянство України від 18.01.2001 №2235-III (далі Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Так, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус від 20.11.2012 №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов’язки осіб, на ім’я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі — документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом передбачено можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого субєкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2017 позивачі в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулися із заявою до Любомльського РС УДМС України у Волинській області з проханням оформити синові паспорта громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки.
31.08.2017 року Любомльським РС УДМС України у Волинській області, на заяву позивача надана відповідь, що оформити ОСОБА_3І паспорт громадянина України у вигляді книжечки не є можливим. Бланки паспортів громадянина України зразка 1994 року в секторі відсутні.
Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI уповноважений субєкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого субєкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття документ.
Разом з цим відповідно до статті 21 Закону №5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відтак, відповідач у своєму листі на звернення позивачів зобовязаний був вказати одну з вищеперерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта ОСОБА_3 у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що Любомльський РС УДМС України у Волинській області своїм листом лише повідомив заявнику про те, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається виключно у формі картки, починаючи з 01.01.2016 року.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову чи видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням статті 16 Закону №5492-VI суд дійшов висновку, що відповідач проявив бездіяльність щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_3

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що видача паспорта у формі книжечки вже не є можливою, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.
За вказаних обставин, посилання відповідача на відсутність можливості у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є безпідставні.
Крім того, надана відповідачем накладна (вимога) №17-3 від 13.04.2017 вказує на факт передачі в УДМСУ у Волинській області бланків паспортів, однак жодним чином не вказує на факт їх знищення та, як наслідок, неможливість оформлення та видачі сину позивачів паспорта громадянина України.
Водночас, суд погоджується з твердженням позивачів, що відповідач своєю бездіяльністю щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки порушує особисті права його сина, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), з огляду на таке.

Так, згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
При цьому, як передбачено у статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоровя і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обовязків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Так, у п.125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.07.2014 по справі S.A.S. проти Франції (Заява №43835/11) зазначено: … 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань — це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі Chaare Shalom Ve Tsedek проти Франції [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, § 105). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі Arrowsmith проти Сполученого Королівства, №7050/75, доповідь Комісії від 12.10.1978, DR 19; рішення у справі Kalac проти Туреччини від 1.07.1997, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, §§105 і 121). […] 161. Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі D.H. та інші проти Чеської Республіки [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою обєктивних і достатніх підстав, тобто, якщо вони не служать досягненню легітимної мети або якщо не забезпечено належного пропорційного співвідношення між використовуваними засобами та поставленою метою (див. там само, § 196). ….
Крім того, у п.82 Рішення Європейського суду з прав людини від 15.01.2013 по справі EWEIDA та інші проти Сполученого королівства (Заяви №№48420/10, 59842/10, 51671/10 та 36516/10), зазначено: … 82. Навіть якщо та чи інша віра досягає необхідного рівня переконливості та важливості, не можна сказати, що будь-яка дія, яка певним чином знайшла в ній натхнення чи мотивацію, або ж була вчинена під її впливом, становить сповідування віри. Так, наприклад, дії або бездіяльність, які безпосередньо не виражають відповідне переконання або які лише віддалено повязані з приписом віри, не підпадають під захист статті 9 § 1 (див. справи Skugar та інші проти Росії, № 40010/04, ухвала щодо прийнятності від 3 грудня 2009 року, та, наприклад, Arrowsmith проти Сполученого Королівства, звіт Комісії від 12 жовтня 1978 року, Decisions and Reports 19, p. 5; C. проти Сполученого Королівства, звіт Комісії від 15 грудня 1983 року, DR 37, p. 142; Zaoui проти Швейцарії, № 41615/98, ухвала щодо прийнятності від 18 січня 2001 року). Для того, щоб певна дія вважалася сповідуванням за змістом статті 9, вона має бути тісно повязана з релігією або переконанням. ….
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відтак, аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку про те, що відповідач порушує права ОСОБА_3 передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, оскільки не оформлення йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через його релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Водночас суд зауважує, що відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписами частини першої статті 6 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень, проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин. Саме необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.
При цьому гарантоване Конституцією України (статтею 55) та закріплене Кодексом адміністративного судочинства України (статтею 6) право на судовий захист, фактично, має лише та особа, яка є субєктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, що оскаржуваним рішенням чи діянням субєкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси позивача.
Судом встановлено, що права та законні інтереси ОСОБА_3 порушені відповідачем, оскільки наявними у матеріалах справи допустимими доказами підтверджена бездіяльність останнього у не оформленні паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до положень чинного законодавства. Відтак таку бездіяльність відповідача слід визнати протиправною та зобовязати Любомльський РС УДМС України у Волинській області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки.

Щодо позовної вимоги у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_3 за раніше встановленими формами виключно за прізвищем, іменем та по батькові, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб’єкта оскарження, суд доходить висновку про неможливість захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2,11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про громадянство України, Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Любомльського районного сектору Державної міграційної служби у Волинській області щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки.

Зобовязати Любомльський районний сектор Державної міграційної служби у Волинській області оформити та видати бланк паспорта громадянина України ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлений 12 листопада 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.Ф.Костюкевич

Реклама