22.02.2018 | Олександр Волох
ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬ ТА ЗАКОН «ПРО ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ДЕМОГРАФІЧНИЙ РЕЄСТР ТА ДОКУМЕНТИ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ, ПОСВІДЧУЮТЬ ОСОБУ ЧИ ЇЇ СПЕЦІАЛЬНИЙ СТАТУС»
Відповідно до пункту 1 Закону України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до неї» Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У преамбулі до Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають зокрема у зв’язку з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї.
Проведена системно-юридична оцінка норм Закону України від 20.11.2012 р. №5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – Закон № 5492) та прийнятих на його основі підзаконних нормативно-правових актів доводить наявність порушення міжнародно-правових зобов’язань України, у тому числі у сфері європейської інтеграції, внаслідок самого факту існування зазначеного законодавства. Читать далее